Поширенність вторинних дисліпідемій в українській популяції серед осіб з «можливою» сімейною гіперхолестеринемією

Стендова доповідь №10
РОЗДІЛ: КАРДІОЛОГІЯ
МОДЕРАТОРИ : проф. Сичев Олег Сергійович, д.м.н. Іркін Олег Ігорович, д.м.н. Міщенко Лариса Анатоліївна

ДОПОВІДАЧ: К.О. Тімохова, О.І. Мітченко, В.Ю. Романов (Київ)

4 коментарі до “Поширенність вторинних дисліпідемій в українській популяції серед осіб з «можливою» сімейною гіперхолестеринемією”

    1. Підвищення рівня загального холестерину та ХС ЛПНЩ спостерігалось у всіх групах, при цьому найвищі рівні було зареєстровано у групі з верифікованою «можливою» СГ і збільшились на ІІ етапі дослідження незважаючи на дієто- та статинотерапію. В інших групах рівні ХС та ХС ЛПНЩ зменшились на ІІ етапі на тлі компенсації коморбідного стану, дієто- та статинотерапії. Гіпертригліцеридемія спостерігалась у групах з ЦД ІІ типу та ожирінням ІІ ст, що можна пояснити патогенетичним механізмом розвитку дисліпідемії при ЦД та наявністю метаболічного синдрому у групі з ожирінням. Значних відмінностей у рівні ХС ЛПВЩ не було виявлено.

    1. Пацієнтам з дисліпідемією високих градацій необхідно проводити дообстеження з метою виявлення/виключення коморбідних станів, що можуть бути етіологічним чинником вторинної дисліпідемії. В даному дослідженні було доведено необхідність визначення ІМТ, рівня глікованого гемоглобіну та рівня ТТГ для встановлення діагнозу та призначення необхідної терапії ожиріння, ЦД ІІ типу та гіпотиреозу відповідно та вторинної дисліпідемії на тлі даних захворювань.

Залишити відповідь